За матеріалами круглого столу Інституту глобальної політики
«Екологічна безпека і наслідки війни: виклики, загрози та шляхи їх подолання»
«Чорне море — одне з найбрудніших морів»
Однією зі складових загальної безпеки України є її екологічна безпека. Спілка офіцерів України вперше порушували таку тему ще 10 січня 1992 року, коли в Севастополі за командою з Москви розпочалися активні антиукраїнські виступи. Це стало одним із факторів, який свідчив, що Чорноморський флот стає плацдармом майбутньої російсько-української війни. З того часу Спілка офіцерів зверталася з такого приводу до відповідних інстанцій, у тому числі до президента і міністрів. Але постійно лунала відповідь: «Не на часі».
24 листопада 2011 року в Центральному будинку офіцерів Спілка офіцерів України організувала круглий стіл, на якому розглядалося питання забезпечення екологічної безпеки військової діяльності, після якого зробили чергове звернення до державного керівництва. І сьогодні, під час російсько-української війни, переконуємось, що ми у своїх застереженнях не помилялися.
Ми не маємо фактичних даних про те, що сьогодні відбувається в Севастополі, в Криму, внаслідок російської окупації. Але за даними ще 2011 року, Російська Федерація у своєму арсеналі на нашій території зберігала на складах від 200 до 300 тисяч тонн боєприпасів. І з них не менше половини – застарілі, які вже на той час мали бути негайно утилізовані. У межах саме Севастополя розташовані склади 17-го арсеналу і 1584-ї флотської технічно-ракетної бази, де сьогодні, як і колись, зберігається понад 3 тисячі умовних вагонів артилерійських і стрілецьких боєприпасів. І це беззаперечний приклад загрози екології Української держави.
Слід мати ще на увазі такі факти, як затоплені кораблями Чорноморського флоту боєприпаси на траверзі Севастополя. Так, понад двадцять років тому, влітку і восени 2004 року, на зовнішньому рейді Севастополя великі десантні кораблі «Орськ» і «Цезар Куніков» затопили авіаційні боєприпаси, які відслужили термін експлуатації. До речі, особовому складу Чорноморського флоту було відомо, що на конкретному курсі від Севастополя ставати на якір категорично заборонено. Причина такої заборони була в тому, що ще за радянських часів на цивільних баржах туди вивозили боєприпаси, які ще й викидалися вздовж маршруту переміщення. Це також відповідний «внесок» Чорноморського флоту в екологічну безпеку Криму.
Так, за деякими даними, лише в підземних шахтах під Севастополем нагромаджено десятки тисяч тонн вибухонебезпечних предметів. Зокрема, у бухті Голландія знаходиться щонайменше 80 підземних казематів, де також є чимала кількість боєприпасів. «Нафарширований» ними підземний арсенал в Сухарній балці, торпедний арсенал в Троїцькій балці, над яким, до речі, розташований житловий мікрорайон. Є дані, що деякі застарілі боєприпаси на території складів, як, наприклад, у районі Феодосії, просто присипані землею. І там, у сейсмічно нестійкому районі, також споруджені житлові квартали.
Також на екології Кримського півострова з давніх, ще післявоєнних часів минулого століття негативно позначається підірваний при відступі радянських військ у 1941 році районі Інкерману колишній арсенал. На тому місці скупчені величезні кам’яні брили, але що залишилося під ними – ніхто не цікавиться. Ще відомо про затоплення в бухтах Севастополя, під час розподілу Чорноморського флоту, застарілих боєприпасів та бойових отруйних речовин. Так, за свідченням вчених Севастопольського національного університету ядерної енергетики та промисловості, на дні Чорного моря затоплено 1 150 суден, більша частина з яких знаходиться на континентальному шельфі прибережної зони. Фахівці стверджують, що орієнтовна сумарна вага боєзапасів на всіх затонулих кораблях перевищує 20 тисяч тонн. На більшості затонулих суден в цистернах та повітряних подушках зберігаються залишки дизпалива у кількості приблизно 100 тис. тонн. Існує реальна загроза витікання цього палива внаслідок корозії металу, що обов’язково позначиться на природному середовищі.
Загалом, звалища хімічних відходів тривалий час утворювалися переважно внаслідок діяльності Чорноморського флоту на прибережному шельфі на захід від Севастополя, де розташоване одне з таких звалищ – херсонеське. Про його негативну роль у природі може засвідчити, так звана, метода убезпечення виявлених там затоплених хімічних боєприпасів, які на морському дні прикриті бетонними ковпаками. Протягом минулих десятиліть хтось поцікавився, що під цими бетонними ковпаками діється? І як довго це бетонне укриття може існувати?
Не можна не згадати про ще одну екологічну морську проблему – проблему знешкодження сміття на плавзасобах. За радянських часів всі сміттєві відходи викидалися за борт. А ось в цивілізованому світі, де дбають про екологію, на кожному пароплаві, на бойових кораблях є спеціальні ємності.
До речі, слід нагадати, що Чорне море – одне з найбрудніших. Воно закрите, до нього десятки, сотні років скидається сміття, що потім спливало і спливає на поверхню. А це не інакше, як зневажливе ставлення до природи, яке необхідно змінювати, тобто піклуватися про наше довкілля. В Середземному морі за дотриманням екологічних правил уважно слідкують, постійно використовуючи літак, що постійно літає над Середземним морем, стежачи за дотриманням екологічних вимог. Щодо Чорного моря такого відстеження немає, хоча наші активісти зверталися з пропозиціями, з судовими позовами до відповідних інстанцій, пропонуючи зробити так, щоб російська сторона дотримувалася природоохоронного законодавства України, яке загрожує виникненням надзвичайних ситуацій.
А що далі? Як дбати про нашу екологію, аби вона залишалася такою, якою має бути, і відповідала кращим стандартам? До речі, проблеми військових моряків не всі можуть збагнути краще за самих моряків.
Флот і проблеми флоту – це проблеми також людей. І коли хтось заспокоює, що ми якось вже адаптуємося до цих всіх отруйних речовин, то варто нагадати, що у нас є молоді покоління наших українських громадян, про які слід подбати вже сьогодні. Адже екологічні збитки можуть в майбутньому відчутно позначитися на їх існуванні.
Євген ЛУПАКОВ,
Почесний голова Спілки офіцерів України,
народний депутат України 2-го скликання,
капітан 1-го рангу у відставці
